Рік Корнеля Філіповича в Тернополі

Під час відкриття українсько-польського культурно-освітнього хабу в Тернопільському національному педагогічному університеті оголосили Рік Корнеля Філіповича та ознайомили присутніх із заходами на честь видатного уродженця Тернополя. Першим кроком стала презентація двох книг нашого земляка у перекладі Юрія Матевощука – «Провінційний роман» та «Щоденник антигероя» та книги Юстини Соболевської «Мирон. Ілля. Корнель. Розповідь про Корнеля Філіповича».Завдяки підтримці Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку ці книги вийшли у видавництві «Крок». Чекаййте анонсів нових подій.

На світлині Юрко Матевощук та віце-консул Тереса Хрущ 
Тернопіль сьогодні: Рік Корнеля Філіповича в Тернополі: 

Антиукраїнські сили в Польщі

Березневі події з приводу присвоєння Тернопільському міському стадіонові імені Романа Шухевича наглядно продемонстрували складність українсько-польських відносин, особливо коли мова заходить про їх історичний дискурс.
5 березня Тернопільська мерія одноголосно ухвалила згадане вище рішення. В Польщі першим відреагував депутат «Конфедерації» Кристіан Камінський – практично відразу після рішення він надіслав листи до міських ради п’ятипольських міст-побратимів Тернополя: Ґожова, Радома, Ниси, Ельблонґа та Тарнува.

Про що Мирослава Гонгадзе написала тернополянам

Мирослава Гонгадзе написала тернополянам: Сьогодні тернополяни та гост і міста вшанували  пам’ять Георгія Ґонґадзе, а також всіх загиблих журналістів за часи Незалежності Украъни...

До 15-річчя прийняття Конституції України зразка 1996 року

Конституційний процес в умовах декларованої з 1991 року державної незалежності України від свого початку і дотепер, на жаль, має такий характер, що мені важко знайти слова аби дати йому адекватну характеристику. Він успадкував всі найганебніші, найпідліші і не варті доброго слова риси капеесесівського конституцієтворення.

Думки про Українське козацтво.

      Українське козацтво у теперішньому його становищі має багато проблем. І найбільш прикро те, що ті проблеми разом узяті не варті і не гідні того, до чого козацтво, як національна лицарська верства, насправді покликане...

       Судіть самі: японці є найкультурнішою і найзаможнішою нацією у сучасному світі. А скажіть мені, у якому з супермодерних народів живе таким повнокровним життям дух його національного лицарства, як то є дух прадавніх самураїв у сучасному японському суспільстві?

Коментарі до опусу «Хто такі арійці?» (Док.1)

1. Проповідь геополітичного змішування народів, націй і рас має собі на меті творити, таку собі, мішанину у соціальних середовищах кожного народу, яку корпоратизовані інтернаціональні перевертні мали б зручність трактувати в термінології вчення про внутріетнічну класову боротьбу, що грунтується,ніби-то, на феноменології майнового розшарування всередині кожного етносу, котре призводить до конфлікту між виробничими силами і виробничими стосунками з формуванням класового, а не варнового суспільства, і що те класове суспільство обтяжене непримиримими антагонізмами, котрі трактуються як локомоторна сила історичного прогресу, що програмує невідворотність глобалізованого комуністичного устрою як кінцевої мети розвитку роду людського. Ось таке словоблудіє є ідеологічним забезпеченням торжества тоталітарного рабства для всіх народів на всі віки...

Культура шпани, або плебейські проблеми моралі.

   

  Ми робили бізнес тому, що не обтяжували себе десятьма заповідями, тепер ми керуємо... Це елементи сповіді без каяття одного з колишніх керівних комсомолокомуністів, що хвацько перевтілились в модерну квазінаціональну еліту. Таку інформацію почерпнув я з високоінтелектуального диспуту на теми моралі, що транслювався інтерактивно по радіо через канал «Культура».

Покликання України

         

Юрій Липа є тим пасіонарним автором, якому належать найважливіші пріоритети у                    висвітленні теми призначення України.  Спробуємо виявити нові обертони у звучанні цієї       далеко не ординарної тематики...  Дати відповідь на питання про всесвітньоісторичне призначення України означає те ж саме  що й відповісти на питання про те, що є змістом української національної ідеї.    Бо що то є національна ідея і національна гідність? То є те ж саме, що і суверенітет, тобто, плекання спільної волі народу до заможного і культурного життя у власному етнокультурногосподарському середовищі, і не де-небудь, а на землі предків, захищеній власною державою, створеною, організованою і обслуговуваною власним, аутентичним лицарством, а тому, національна ідея – то є вчення (доктрина), що обгрунтовує всесвітньоісторичну місію народу, його покликання, місце і роль у світовій спільноті людей. 

Про красу,що здатна врятувати наш народ

Кажуть, що сучасний японський школяр має обов’язок знати напам’ять не менше 100 народних пісень. Корифеї української культури і музики, золоті, срібні, платинові і мідні голоси української класичної опери знали напам’ять кожен від кількох сотеь до кількох тисяч українських народних пісень і романсів. Є потужні зібрання національного мелосу нашого великого предковічного народу зроблені Миколою Гоголем, Михайлом Максимо-вичем, Климентом Квіткою, іншими корифеями національної культури.

Резюме про Помаранчову революцію

Коли відбувалась Помаранчова революція настрій у людей на майданах був не революційний, а великодній, бо то був не бунт рабів, а момент громадянської істини, момент торжества і зрушення у народній свідомості, момент торжества національновизвольного відродження. То було не громадянське протистояння, а громадянське піднесення. Така була домінанта тих подій. Люди почувались громадянами вільної спільноти незалежно від того, якою була кольорова гамма (колоратура) емоційних уподобань активних учасників тих достопам’ятних подій.  

Україна – земля соборна

Друзі !   Справжня Україна дивовижно соборна. Спробую це аргументувати. В останні роки моє життя склалося так, що я щороку і з року в рік постійно пересуваюсь по Україні. Побачене і почуте переконало мене у цій справжній, щирій і дивовижній соборності. Імідж козака, не золотопогонно-лампасного, а такого собі звичаєвого, прекрасно сприймається у всіх куточках України.

Вітальне слово співвітчизникам до 20-річчя проголошення державної незалежності України

Громадське об’єднання «Поступ» має за велику честь таку нагоду привітати харків’ян і всіх громадян України із святом незалежності Української держави.

      Ми з вами -  великий  і самодостатній народ, сповнений власної, ні в кого не позиченої національної гідності, бо саме наші великі предки в контексті тисячоліть свого існування стали засновниками донині чинної у сучасному світі  цивілізації, що має і тепер назву цивілізації народногосподарських технологій, що базуються, насамперед, на одомашненому тваринництві, плужному землеробстві і науково-технічному поступові. 

До витоків української національної ідеї і аутентичної української державності.

На етнічних теренах України аж до нових і новітніх часів зберігались самодостатні прадавнього походження аборигенні (тубільні) реліктові громади слав’яноорійського кореня, що зберігали свій прадавній звичай, елементи колишнього родоладу, традицію брахманського (рахманського), волхвівського концептуалізму, варново-вічового громадського (храмового)  устрою, копної правосвідомості і народовладдя.

Дух героїзму

Дух героїзму – це не дух привабливого зразка якому треба неодмінно наслідувати. Дух привабливого зразка  має своїм корінням мавпування, а це зовсім не є корінням людським, не є корінням честі, не є корінням совісті, врешті решт – не є корінням розуму, тобто, виявом свідомості.

Про Миколу Міхновського

Якось запитав я свого харківського побратима і соратника, професора-біолога, еколога і ентомолога, а головне – чудову людину і гідного сина свого народу  Віктора Микитовича Граму чи відомо йому що-небудь про Миколу Міхновського.  А хто це такий, - відповів запитанням на запитання Віктор Микитович. Тоді я запропонував Вікторові Микитовичу прочитати в газеті «Нація і держава» спогади  В. Єфтимовича про злочинно замовчуваного основоположника модерного українського націоналізму, знаменитого автора «Самостійної України». Наступного дня Віктор Микитович подарував мені  зворушливого вірша, підписаного псевдонімом  В. Нечуйвітер.  Тому почну свої тези про Миколу Міхновського саме з цього вірша мого друга і соратника Віктора Грами.

          Пророк: пам’яті Миколи Міхновського (1873 – 1924)