Тришевський Анатолій

 Тришевський Анатолій (псевдо Валентин Коваль; нар. 14 травня 1912, м. Херсон  — пом. 17 квітня 1989, шт. Флорида, США) — український журналіст, громадський діяч, учасник протинімецького та протирадянського підпілля.

Народився 14 травня 1912 року у місті Херсон в сім"ї вчителів.

Закінчив технічний університет.

Учасник підпілля ОУН з 1941 року.

Від 20 вересня 1941 року -заступник головного редактора газ. "Голос Дніпра" ^[1]

Восени 1942 заарештований гестапо і 25 грудня відправлений до Табору цивільного населення СД на станції Грейгово Миколаївського району (інші назви табору – «Водопій» та «Водокачка»).^[2]

В червні 1943 року, разом з групою інших в’язнів-оунівців, Тришевського було відправлено до Бухенвальду(табірний номер 25362).

Весною 1945 втікає з етапу і після завершення війни залишається на територій Німеччини , підконтрольній союзникам. Разом з Юліаном Войтовичем («Ярославом Степовим») починає діяльність, спрямовану на захист українців проти примусового вивезення до СССР.

1947 в Авгсбурзі у видавництві «Пу-Гу» побачила світ збірка новел «Капелюх і репатріяція» під псевдонімом Коваль Валентин.^[3]

1948 там же виходить книга «Ми українці!».^[4][5]

Згодом переїжджає в США. Тут стає активним діячем Спілки Української Молоді. На І Установчому конгресі (1950) обраний референтом преси, на ІІ(1951), ІІІ (1952), V((1954) обраний референтом преси й інформації , на ІV конгресі (1954) обрано Членом головної Управи СУМ. Анатолій Тришевський заснував «СУМ-фільм»^[6] , редагував сторінку СУМу «Шлях молоді» у газеті «Свобода», а також сумівські журнали «Крила», «Місія України» та «Бюлетень Головної Управи СУМ».^[7]

1951 побачила світ збірка «Злочин Москви у Вінниці», присвячена подіям 1943, коли було знайдено місця масового поховання жертв Великого терору 1937-1938 років.^[8]

1952 вийшла книга на тему українсько-російських відносин під назвою «Не дискутувати, а викривати!».^[9]

1964 обирається головою Світової ради СВУ

За підпільну та активну діяльність у СУМі, СВУ та ОУН президія Світової ради нагородила його почесною грамотою і золотою медаллю Т. Шевченка.

2019 його донька Оксана Коваль-Лапчук у видавництві Sanburypress (Механіксбург, США) видрукувала книжку «The Journalist. A Holocaust Story», де були зібрані родинні спогади й окремі частини із попередніх книжок

1.  Щур, Юрій. Оунівці в херсонському «Голосі Дніпра». ukrnationalism.com (uk-ua). Процитовано 31 січня 2022.
2. ↑ Щур, Юрій. Херсонський націоналіст Анатолій Тришевський. ukrnationalism.com (uk-ua). Процитовано 31 січня 2022.
3. ↑ Diasporiana Електронна бібліотека | Коваль В. Капелюх і репатріяція. diasporiana.org.ua. Процитовано 31 січня 2022.
4. ↑ Щур, Юрій. Оунівці в херсонському «Голосі Дніпра». ukrnationalism.com (uk-ua). Процитовано 31 січня 2022.
5. ↑ Diasporiana Електронна бібліотека | Коваль В. Ми – Українці!. diasporiana.org.ua. Процитовано 31 січня 2022.
6. ↑ Повернення «СУМ-ФІЛЬМУ». CYM (укр.). Процитовано 31 січня 2022.
7. ↑ Коваль Валентин — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 31 січня 2022.
8. ↑ Diasporiana Електронна бібліотека | Коваль В. Злочин Москви у Вінниці. diasporiana.org.ua. Процитовано 31 січня 2022.
9. ↑ Diasporiana Електронна бібліотека | Коваль В. Не дискутувати, а викривати! (на тему українсько-російських відносин). diasporiana.org.ua. Процитовано 31 січня 2022.

Література[ред. | ред. код]

Липовецький С. СУМ в Америці:65-літня історія — Крайова Управа Спілки української Молоді в Америці, 2014 - 224 с

М. М. Романюк . Коваль Валентин // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=9100