Культура шпани, або плебейські проблеми моралі.

   

  Ми робили бізнес тому, що не обтяжували себе десятьма заповідями, тепер ми керуємо... Це елементи сповіді без каяття одного з колишніх керівних комсомолокомуністів, що хвацько перевтілились в модерну квазінаціональну еліту. Таку інформацію почерпнув я з високоінтелектуального диспуту на теми моралі, що транслювався інтерактивно по радіо через канал «Культура».

      Тема моралі досить активно обговорюється тепер в суспільстві і , відома річ, на шпальтах засобів масової комунікації і в прямому ефірі. Ці дискусії виявили абсолютну безпорадність плебейських підходів до проблеми у всіх без винятку учасників дискурсу, а тому, маю зауважити їм, аби вони звернули увагу на концептуальні засади предмету обговорення, а саме:

       Мораль – це не рамки, в межах яких слід себе утримувати, і не особливі якісь гени з їх спеціфічною експресією. Мораль – це культура вчинків, культура поведінки людського роду. Культура, як відомо, є плеканням досконалого у будь-яких проявах, а тому, мораль є плеканням досконалої поведінки і досконалих вчинків.

       Досконалість не має еталону. Вона універсальна і завжди прагне самодостатності, а тому, вона вічна. Про досконалість говорять як про невимовно гарну цнотливу дівку: ні додати, ні відняти! Отже, зайве просторікувати про історичність, або відносність моральних категорій. Про справжнього лицаря говорили – це той, що і у ворогові уміє шанувати звитяжця. І це не розмови про якийсь ідеал, чи еталон. Так говорили вороги про Наливайка, реального вродливця і красеня, чудового гармаша і неперевершеного фехтувальника, реальну в нашій історії особистість досконалого і правдивого лицаря, що вмів обертати на користь рідному народові все, чим так щедро обдарував його Всевишній. Природна його вродливість не дозволяла йому робити негідні вчинки, бо плекання досконалості було його покликанням. Та й живих Наталок у нас, навіть тепер, можна знайти немало, і не тільки в Полтаві, хоча і недостатньо для того, щоб наш великий народ жив гідно. Такі Наталки існують далеко не тільки  у відомій п’єсі Івана Котляревського.

       Сказаного досить, аби зрозуміти, що плекання досконалого – це категорія вічного, а не преходящого. Це і є культура сама по собі, як вона є. Преходяще не буває наслідком плекання досконалого. Добро не може бути ні минущим, ні прийдешнім, або в чужих руках товщим. Воно принципово вічне, а якщо не вічне – то і не добро. Якість відносна, досконалість – універсальна,  хоч  і багатопроявна. Практика плекання досконалого розмаїта, більше того – теж універсальна.

        Мораль – функція психіки, тобто, душі. Роздвоєння свідомості – ознака нездорової психіки, а це значить, що природа аморальності є патологічною. Мораль може бути здоровою, якщо вона монолітна, і патологічною, якщо вона розщеплена; аморальність –функція хворої психіки. Отже, кваліфікувати моральне і аморальне може тільки знавець, експерт, знахар, волхв, характерник, відаючий...

        Здорова психіка функціонує морально, недужа психіка – то справа діагностики душевних розладів і етіології захворювань, тобто, вчення про причини та умови виникнення хвороб, що є основою розробки методів  запобігання хворобам та їх лікування. Хвороби, як відомо, бувають індивідуальними і бувають епідемії, а то й пандемії. Хвороби психіки також. Вони достатньо добре описані найвідомішими теоретиками норми і патології у психіатрії, знання і розуміння про них постійно вібрують у народній свідомості і в культурі народного звичаю, тому є відуни, що такі недуги успішно виліковують. То ж кому це болить, - звертайтесь до них за допомогою.

1.10. 2011(7519) р.

                                                                                                 

                                                                                                                        Б. Фастівець